Органічні психічні розлади, розлади особистості та поведінки внаслідок ушкодження та дисфункції головного мозку

Розвиток дитини з органічною поразкою ЦНС завжди відрізняється від розвитку її здорових однолітків. Воно викликає безліч питань у педагогів і батьків, тому що в деяких випадках окремі функції відповідають віку або навіть дещо випереджають, а інші розвинені значно гірше за норму. Це створює своєрідну "мозаїчну" картину розвитку і може справляти враження непослуху чи невихованості дитини.

Тому завданням психолога є виявлення того, чи не стоїть за фасадом "неуважності", "упертості", "балівства" симптоматика органічних порушень головного мозку, а отже, чи потребує дитина педагогічної та медикаментозної корекції.

Пошкоджений психічний розвиток – це розвиток психіки дитини з органічним ураженням центральної нервової системи. До пошкодженого розвитку можна віднести такі стани, як мінімальна мозкова дисфункція, порушення міжпівкульної взаємодії, локальні ураження головного мозку (наприклад, мовні зони кори), епілепсія, прогресуючі органічні ураження ЦНС.

Мінімальна мозкова дисфункція – біологічно обумовлена ​​недостатність функцій нервової системи, що призводить до легких розладів поведінки та зниження якості навчання.
Причинами цієї дисфункції є різні шкідливості, перенесені в період внутрішньоутробного розвитку (токсикоз, інфекційні захворювання у матері, алкогольна інтоксикація у пізні терміни вагітності), травми під час пологів, захворювання протягом перших трьох років життя. Внаслідок цих впливів відбуваються більші або менші локальні ураження мозку в кіркових або підкіркових відділах. Прояви мінімальної мозкової дисфункції відрізняються різноманіттям і залежать від локалізації ушкодження. Найчастіше відзначаються затримка і порушення розвитку моторики: незручність рухів, тики, гримасування, рухова розгальмованість чи підвищена сповільненість, і навіть порушення сну, збудливість, некерованість поведінки.

У ході подальшого розвитку дитини з мінімальною дисфункцією відбувається поступова компенсація наявних порушень. При сприятливій системі навчання, виховання та лікування до підліткового віку згладжуються симптоми, що були раніше, і виявити залишкові явища органічного ураження можна тільки при спеціальному нейропсихологічному та електроенцефалографічному дослідженні. Однак при приєднанні інших додаткових факторів (травм, хірургічних операцій, соматичних захворювань, перевтоми, несприятливої ​​соціальної ситуації розвитку) мінімальна мозкова дисфункція може призвести до розвитку низки захворювань: епілепсії, психопатії, неспроможності мовної системи, виникнення неврозоподібних розладів. У зв'язку з цим важливим завданням є виявлення дітей з органічними ураженнями ЦНС та спостереження за розвитком дитини з боку фахівців: невропатолога, психолога, логопеда.

При звичайному патопсихологічному обстеженні у дітей з мінімальною мозковою дисфункцією, при церебрастенічних станах відзначається виснаження психічних процесів, порушення обсягу та концентрації уваги, недостатність механічного запам'ятовування. Виявляється значна різниця в рівні досягнень при виконанні різних інтелектуальних проб. Така нерівномірність рівня досягнень є критерієм диференціації органічних уражень ЦНС від олігофренії. Відзначається емоційна лабільність, висока чутливість до оцінки експериментатора.

При деяких формах органічного ураження ЦНС переважно страждають психічні процеси (пам'ять, увага), а особистісний розвиток зберігається у межах вікової норми. Такі діти важко переживають свою неспроможність, в них часто виникають вторинні порушення: заїкуватості, тики, страхи, розлади сну і апетиту. Самооцінка занижена, дитина чітко диференціює ставлення себе із боку значних осіб.

При інших ураженнях відбувається переважно порушення розвитку емоційно-вольових механізмів, формування психопатоподібного синдрому. Це проявляється у підвищеній збудливості, психічній нестійкості, уразливості. Такий тип порушень часто супроводжується посиленою зміною прагнень: агресивність, сексуальна розгальмованість тощо. При обстеженні відзначаються недостатня критичність до своїх досягнень, екстернальний локус контролю, найчастіше підвищена чи недиференційована самооцінка. Від дітей та підлітків із психопатією цю групу відрізняє порушення психічних процесів, нерівномірне зниження інтелекту. Результати нейропсихологічного обстеження дитини дозволяють виявити точну локалізацію органічного ураження мозку. Особливо бажано проведення такого обстеження у дітей після перенесених травм черепа, струсу головного мозку.

Міжпівкульна дисфункція – порушення розвитку однієї з півкуль мозку чи недостатність взаємодії з-поміж них.

Нерівномірність розвитку функцій півкуль головного мозку також можна зарахувати до пошкодженого психічного розвитку. Дитина з переважним розвитком функцій правої півкулі (у деяких випадках це супроводжується ліворукістю) відрізняється своєрідним сприйняттям світу. У цих дітей переважає наочно-образний тип мислення та сприйняття; водночас логічні співвідношення, абстрактні схеми засвоюються значно гірше. У молодших класах це призводить до труднощів у засвоєнні математики, недостатньому розумінню лексико-граматичного аналізу речень.

При патопсихологічному обстеженні у дітей з домінуванням правої півкулі не відзначається порушенння з боку працездатності, уваги та пам'яті, можлива наявність едетичного зорового запам'ятовування (100% відбиток картинки з усіма деталями). Рівні досягнення при виконанні інтелектуальних тестів нерівномірні: високі досягнення при виконанні "Кубиків Кооса", "Матриць Равена" поєднуються із труднощами у виконанні вербальних аналогій, визначенні понять. Якщо запитати дитину про спосіб її мислення, то з'ясовується, що переважає не промовляння, а бачення картинок. За рахунок цього пошук загальних закономірностей здійснюється важко.

Діти з ліворукістю потребують дещо іншого підходу при навчанні читання та письма. Набагато успішне навчання відбувається при зоровому запам'ятовуванні коротких слів, що супроводжуються картинкою.

Діти з домінуванням правої півкулі особливо важким є навчання за звичайними програмами у перших класах школи, їм бажано максимальне застосування наочних засобів навчання, заохочення малювати самостійні схеми-ілюстрації під час вирішення математичних завдань.

При домінуванні лівої півкулі відзначається неуспішність під час виконання графічних проб, завдань, потребуючих зорового аналізу та синтезу. Мова розвинена добре, порушень читання та письма при легких формах не відзначається. Можливе деяке недорозвинення емоційного сприйняття, слабкість емпатії. Логіка мислення не порушена.

При більш важких ураженнях головного мозку виникають специфічні порушення мови, письма та читання, що перешкоджають шкільному навчанню.

Істотні труднощі в дітей з таким діагнозом наступають у підлітковому віці, часто вони віддають перевагу "спілкуванню" з комп'ютером, а не з однолітками. Тренінги спілкування, емпатії дозволяють зменшити прояви міжпівкульної дисфункції.

Вільчинська Т.

(МОСУ)