Обсесивно-компульсивний розлад
У більшості випадків обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дітей помилково діагностується як синдром дефіциту уваги та гіперреактивності, розлад поведінки або депресія, вважаючи, що такий розлад притаманний лише дорослим людям. Насправді ОКР зустрічається досить часто та проявляється у 0,5-2% дітей та підлітків.
Причини появи ОКР
З можливих причин, пов'язаних з появою розладу, можна виділити:
- Біологічні – порушення ЦНС, спадковість;
- Психологічні – пов'язані зі стосунками в сім'ї;
- Інфекційні – внаслідок перенесеної стрептококової інфекції (ангіна, ревматизм, гломерулонефрит).
Симптоми ОКР
Симптоми у дітей та підлітків практично ідентичні з дорослими. До них відносяться нав'язливі думки та нав'язливі уявлення. Найбільш поширені нав'язливі думки у дітей:
- Завищений страх, який пов'язаний із забрудненнями: страх забруднитись від інших людей або предметів (одяг, взуття, підручники);
- Зайві сумніви щодо того, чи зачинила дитина двері чи вікно, чи вимкнула світло, плиту тощо;
- Занепокоєння щодо виконання домашнього завдання;
- Перебільшена тривога за симетрію в шнурках, шкарпетках, зав'язаних кісках;
- Безпричинний страх щодо рідних та близьких, що з ними може щось статися.
Існує кілька загальних прикладів дій дітей із ОКР:
- Нав'язливе миття рук, прийняття душу;
- Систематичне виконання певних ритуалів перед сном, які заважають нормальному засинанню;
- Нав'язливе повторення слів чи молитов для захисту від чогось поганого;
- Деякі події у поведінці, у зв'язку з якими дитина торкається певних частин тіла чи робить рухи тіла у певному порядку.
Бувають випадки виникнення контрастних нав'язливостей, таких як: думки про стрибок з балкона, удар когось із рідних гострим предметом, а також «що мама погана і нехай вона помре». Ці думки приводять дитину в страх, вона ніколи їх не зробить насправді.
Подібності ОКР з іншими розладами
Часто батьки не звертають увагу на ознаки обсесивно-компульсивного розладу, беручи їх за нормальне явище. Якщо говорити про дитячі та підліткові ритуали (захоплення кумиром, колекціонування), які є нормою і дитина займається цим із задоволенням, то діти з ОКР усвідомлюють ненормальність розладу, що виник, і намагаються з ним всіляко боротися, приховуючи його від інших. Також ознаки ОКР можна сплутати і з іншими більш важкими захворюваннями. Наприклад, якщо в дитини виникають нав'язливі думки чи події, слід ретельно простежити за її поведінкою, щоб виключити інші неадекватні дії. Необхідно розпитати дитину про причину таких дій та дізнатися, з чим вона пов'язує появу нав'язливостей. Це необхідно для того, щоб не пропустити виникнення такого тяжкого захворювання, як шизофренія.
Лікування обсесивно-компульсивного розладу
ОКР є досить стійким захворюванням, тому без належного лікування всі ознаки будуть у дитини ще кілька років і завдаватимуть їй сильний дискомфорт.
При лікуванні такого розладу задіюють таких лікарів, як психолог, психіатр та психотерапевт. Існує дві основні методики лікування – поведінкова психотерапія та медикаментозне лікування. Їх можна використовувати як разом, так і кожну окремо.
При поведінковій психотерапії починають з управління своєю поведінкою: дитина заводить щоденник, який незабаром допоможе виявити ті фактори, що викликають нав'язливі думки та дії. Для подолання нав'язливостей спочатку беруть найлегшу з них. Завдання дитини – ретельно стежити за своєю поведінкою та уникати виконання такої нав'язливості. Після її успішного подолання та закріплення, переходять до наступної більш важкої нав'язливості. Іноді успішне подолання супроводжується посиленою тривогою, але вона буде короткочасною, за умови продовження лікування