Реакції на тяжкий стрес та порушення адаптації

Реакції на тяжкий стрес

stress

Такі розлади виникають у відповідь на важкі обставини в житті дитини, які можуть не бути раптовими або масовими, але матимуть тривале продовження. Саме тому в подібних ситуаціях немає настільки посиленого впливу на психіку, яка б допомогла захистити її від руйнування.

Для дитини патогенною може виявитися лише ситуація, що загрожує його інстинктивному життю, наприклад, брак харчування чи спілкування. У дошкільному віці такою ситуацією можуть стати сварки, розлучення батьків, втрата рідної людини. З віком причиною таких станів стають конфлікти, розчарування у собі, низька самооцінка. Також причиною психогенних реакцій у дитини може стати неправильне виховання, наприклад, постійні заборони або відсутність турботи та ласки від батьків.

У медицині існує термін "гостра реакція на стрес", в основі якої лежить стан високого ступеня тяжкості, при якому відразу не відбувається видимих психічних порушень і триває воно від кількох годин до кількох днів. Таким стресом може стати нещасний випадок, злочин, катастрофа тощо.

У подібних стресових ситуаціях у дитини виникає відсутність орієнтації, адекватної реакції, і згодом відстороненість або навіть ступор. Але буває і зворотна реакція – різні реакції гніву, тривоги, розпачу та психомоторне збудження. У таких випадках нерідко виявляються вегетативні ознаки паніки: тахікардія, пітливість, почервоніння. Але у разі припинення стресової ситуації всі симптоми швидко зникають.

Коли дитина залишається в стресовому середовищі без змін, проявляється посттравматичний стресовий розлад. У такому стані дитина постійно переживає моменти стресової події, може її повторно переживати уві сні або у своїх спогадах, при цьому можуть спостерігатися спалахи страху та паніки.

Симптомами такого розладу може стати почуття заціпенілості та беземоційності. Такі діти стають дратівливими, полохливими, у них порушується сон та концентрація.

На відміну від дорослих, діти постійно страждають від спогадів, що повторюються, які найчастіше виникають у спокійному стані. У таких розладах існують специфічні симптоми, такі як:

інсценування стресу в іграх, малюнках або оповіданнях;
висока концентрація уваги до слів або символів, пов'язаних із пережитою травмою;
втрата існуючих навичок, психічні та соматичні розлади.

Порушення адаптації

Такий розлад виникає у дитини при зіткненні з труднощами, які відіграли роль у способі життя, наприклад: втрата рідних, розлука, важке соматичне захворювання. Симптоми дезадаптації виявляються в межах місяця після стресу і тривають близько шести місяців.

До факторів, що викликають порушення адаптації, належать:

desadaptacia1

шокові психічні травми, які, як правило, виникають раптово та несуть у собі загрозу життю. Чим молодша дитина, тим більше раптових ситуацій можуть стати для нього шоковими (поява незнайомого, грім, напад собаки);
психотравмуючі ситуації, які можуть бути короткостроковими, але матимуть великий вплив на психіку дитини (смерть одного з батьків, сварка з другом тощо);
постійні психотравмуючі ситуації, які торкаються основних цінностей дитини (конфлікти в сім'ї, агресивне виховання, неуспішність).

Однотипних ознак розладу адаптації немає, проте можна побачити зміну в поведінці, схильність ігнорувати будь-які стреси. У дитини проявляється відчуття незахищеності. Особливо важка ситуація складається у дошкільнят, які ще не сформували таке почуття. Найчастіше таке явище пов'язане із ситуацією в сім'ї, коли в батьків є невротичність чи психопатія. Через сварки, агресію, неможливість встановити лояльні відносини в сім'ї, дитина втрачає впевненість у власній безпеці.

Для встановлення діагнозу дезадаптації, насамперед, фахівцю необхідно вивчити темперамент дитини, її особливості як особистості, виключити наявність психопатичних або акцентуйованих рис. Також необхідно пройти діагностику для виявлення можливого існування органічної неповноцінності ЦНС. Для повної картини слід оцінити вплив довкілля – сім'ї, школи, тощо, вивчити стан сім'ї та її культуру. Під час обстеження фахівець збирає дані про розвиток дитини: акселерація, ретардація, асинхронія, темпи статевого дозрівання. Далі діагностуються всі наявні захворювання та оцінюється роль перенесених раніше захворювань.