Порушення та затримки мовленнєвого та психічного розвитку

Порушення та затримка мовного та психо-мовного розвитку

Багато батьків стикаються з проблемою затримки мовного розвитку у дітей різної вікової категорії. Деякі мають дефекти у мові, інші починають відставати у розвитку, оскільки не можуть повністю висловлювати свої емоції.

Ознаки порушення мови

До базових ознак порушення та затримки мовного розвитку відносяться порушення у розумовій діяльності, увазі, пам'яті, а також в отриманні та обробці інформації. В результаті, такі проблеми у дитини переростають у почуття неповноцінності, нетоваристкості та замкнутості. Затримка мовного розвитку може бути обумовлена вродженими чинниками. У такому випадку ми можемо її помітити у досить ранньому віці.

Прояви затримки мовного розвитку:

4 місяці: дитина не посміхається і не реагує на слово або жести батьків;
8-9 месяців: немає белькотіння (повторення однакових складів), практично не видає звуки, дуже тихий;
1,5 року: не каже простих слів типу «мама», «дай», не розуміє свого імені, не виконує найпростіших вимог;
2 роки: не намагається повторювати нові слова, каже лише кілька слів;
3 роки: каже дуже невиразно, не розуміє простих пояснень, повторює лише те, що говорять при ньому.

Чим відрізняється затримка мовного від психомовного розвитку?

У медицині розглядають два варіанти затримки мови – це затримка мовного та психомовного розвитку.

У першому випадку страждає лише мова. Тобто дитина розумово здорова, все розуміє, але мало говорить.

У другому ж випадку у дитини, під впливом затримки мови, проявляються порушення інтелектуального розвитку. Найчастіше затримка психомовного розвитку плавно випливає з порушення мови. Тому, якщо лікарі поставили такий діагноз, не варто чекати, що все саме минеться, дитина переросте і почне говорити на рівні з однолітками.

Якщо не розпочати вчасне лікування та заняття з дефектологом, у дитини виявлятиметься разюче відставання від ровесників та її навчання стане можливим лише у спеціалізованій школі.

Причини порушення та затримки мови

Слід зазначити, що до причин таких захворювань відносяться відхилення у здоров'ї дитини. Це може бути порушення роботи мозку або ЦНС, проблеми під час пологів, генетична схильність або навіть перехід на штучне вигодовування. До старшого віку можна віднести черепно-мозкові травми, часті падіння, дитячі хвороби з ускладненнями. Також затримка мовного розвитку типова для дітей із синдромом Дауна, раннім дитячим аутизмом, синдромом гіперреактивності або ДЦП.

До якого фахівця необхідно звернутися?

Багато хто помилково вважає, що затримку мовного розвитку лікують логопеди. Але вони лише вчать дитину правильно вимовляти звуки, із чим варто займатися вже у 4-5 років. Тому, для початку необхідно пройти діагностику, з метою виявлення причин у порушенні мовного розвитку.

При затримці мови, насамперед, призначають обстеження у сурдолога для оцінки слуху. Для оцінки розвитку застосовують тести, які відповідають віку дитини. Наступним кроком виключають моторну апраксію м'язів обличчя, первинні нейрогенні розлади мови.

Для якіснішого виявлення причини даної проблеми, призначають огляди у невропатолога, логопеда та психолога. Також, не зайвими будуть ЕКГ, ЕХО-ЕГ та МРТ.

Як лікувати затримку мовного розвитку?

Існує кілька методів лікування, одна з них – це медикаментозна терапія, яку призначає невролог чи психіатр.

Також застосовують магнітотерапію та електрорефлексотерапію, які впливають на центри головного мозку, що відповідають за словниковий запас, мовлення та інтелект. Метод електрорефлексотерапії протипоказаний дітям із судомним синдромом, епілепсією та психічними розладами.

Існують також альтернативні методи лікування, такі як іпотерапія, дельфінотерапія тощо. Проте, будь-який із методів лікування має бути підкріплений заняттями з педагогом-дефектологом. У його завдання входить підвищення рівня психічного розвитку, корекція негативної спрямованості розвитку, і, навіть, виключення можливих вторинних відхилень у розвитку дитини.

Оскільки причини такої затримки можуть бути різні, дефектолог працює з дитиною за індивідуальним планом, використовуючи у своїй роботі технічні та практичні засоби реабілітації, а також проводить корекційні заняття в ігровій формі.

Затримка психічного розвитку

Як правило, затримку психічного розвитку виявляють під час вступу до школи, коли дитина стикається з нестачею загального запасу знань, нездатністю займатися інтелектуальною діяльністю, а віддає перевагу ігровим інтересам.

Які причини затримки?

Причини затримки психічного розвитку в дитини можуть бути біологічними та соціальними.

До біологічних можна віднести: zaderzka psihiki

Проблеми, пов'язані з виношуванням плода
Гідроцефалія
Епілепсія
Спадкові захворювання
Інфекційні захворювання
Захворювання серця
Рахіт
Порушення зору, слуху

До соціальних відносять:

Несприятливі умови виховання дитини
Обмеження у розвитку
Часті психологічні травми.

Які ознаки та симптоми затримки психічного розвитку?

Дитина неспроможна сформувати цілісний образ, в неї сповільнене сприйняття. Вона краще сприймає зорову інформацію, ніж слухову.
Миттєво переключає увагу при появі зовнішніх факторів, не може надовго сконцентруватися на одному предметі.
Дитина не в змозі зробити висновок зі сказаного чи почутого, підсумувати інформацію, порушене образне мислення.
Має обмежений словниковий запас, дитині важко побудувати речення.

Проблема затримки психічного розвитку згодом позначається на психологічному здоров'ї дитини, як особистості. Вона все більше віддалятиметься від соціуму, знижуватиметься самооцінка.

Як виявити затримку психічного розвитку?

Для постановки точного діагнозу необхідний загальний висновок логопеда, дефектолога, психолога та психотерапевта.

Під час обстеження лікарі використовують шкалу Бейлі, денверівський тест, тест IQ та інші.

Також можуть бути призначені такі дослідження, як ЕЕГ, КТ та МРТ головного мозку.

Лікування затримки психічного розвитку

В основі лікування лежить тривала психолого-педагогічна корекція, в якій задіяні психолог, психіатр, логопед та дефектолог. Якщо психокорекції не вистачає, до неї додають медикаментозне лікування, при якому призначають неотропні препарати.